Словацькі Татри. Перший дотик

Поки не забулися, треба написати свої висновки та враження про Словаччину, як не як, це перша поїздка з новим паспортом, хоча я в цілому нею не задоволена.

Сам райончик мені сподобався: дуже компактний, добиратися відносно легко та швидко. Відразу ж озвучу цифри.
Логістика:

- потяг Київ-Ужгород, 170 грн.;

- автобус Ужгород - Кошице, 210 грн. 

Зранку є рейс о 8.20, що як раз чекає на цей київський потяг. Квитки можно брати заздалегідь, наприклад на сайті http://erabus.com.ua/
- електрички Кошице-Попрад, Попрад - Татранська Ломниця/Старий Смоковець -  7 євро.

Варто відразу взяти квитки до вашої кінцевої станції, а якщо ви їдете групою, то - на всю групу. Так виходить дешевше. Квиток діє цілий день, тобто їхати ви можете на електричці у будь-який час.

Якщо ви поспішаєте, то у Попраді варто трохи підбігти, щоб встигнути на потрібну електричку. Вона відправляється з іншої платформи. 

- далі йде, як казали старожили Словаччини Валя з Дімою, "зубатка". Це щось на зразок нашого фунікулера, який за 8 євро довезе вас з до місця Гребінок.

Також можна пройти пішки, це займе годинки півтори, але щось з важкими рюкзаками ми не захотіли. За 9 євро можно взяти квиток в обидва боки, але, як ми зрозуміли, він діє протягом 7 днів і тільки в одному місяці. Тобто піднятися 30 листопада, а спуcтитися 1 грудня не вийде.

Якщо ви їдете для альп заходів чи просто прогулянок,  далі вибираєте хату, яку будете використовувати, як базовий табір. Звичайно ж, чим вище, тим дорожче. Ми жили у хаті Замковського за 13+1 євро/ніч. Цей тариф діє з понеділка по п'ятницю і на ресепшині про це треба нагадати на всяк випадок. До речі, приємна хата, але жити великим натовпом одночасно може бути не зручно.

Назад, відповідно, ви повторюєте всі кроки у зворотньому напрямку :).

Сам формат жити в цивілізації з ліжком та гарячим душем кожен день мені сподобався. Вдень ти напружуєшся, а ввечері маєш змогу розслабитися. І при цьому - чистий та без запаху багаття. Старію чи шо :))). 

Але! В залежності від сезону тут потрібно вибирати відповідні заняття. Ми приїхали на початок зими, коли скелі Вже ні, а лід Ще ні. 

Тому, для повноцінного використання часу та досягнення запланованого, на скелі потрібно їхати у період з кінця травня до вересня, як на мене. 

А зима, це рай для скітуру та льдолазіння. В долині "Мала Студена" намерзне багато великих буруль, тренуйся та лазь досхочу.
А ще цікава ідея з лижним походом, багато снігу, можно ходити від хати до хати, але він буде дорожчим, ніж в інших регіонах.

Країна.
Чиста та приємна. Чекаючи зворотній автобус, можно скористатися нагодою та позаглядати - поїсти піцци у центрі Кошице. Тут сконцентровані всі історичні цінності: костел, театр, ще якась церква та вузьки вулички. Ціни в цілому не високі, якщо не переводити в гривні. З сувенірів треба брати смачнючий Камамбер, темний Zlatyj Bazant та шоколад Stydentsky.

З того, що це вразило, це місцеві портери: хлопці, які на спині носять вантажі з низу до хат. Відразу згадався Непал з його шерпами в кедах, але на відміну від непальців, ці хлопці досить непогано екіпіровані.

А ще ми бачили лисицю. Вона живе попід стежкою, майже ручна та випрошує їжу. Хоча місцеві годувати не радять, щоб не забувала ловити гризунів.

Так,  і природа. Вона дійсно красива! Сповна насолодилася світанками,  заходами сонця та свіжим снігом на деревах. Тепер хочу приїхати влітку та походити скелі.